Ми з чоловіком родом з Молдавії, тут у нас багато родичів. Так склалися обставини, що переїхали до кінця життя в Росію. Але щороку приїжджаємо в гості – ось і це літо не виняток. Я в декреті, доглядаю за півторарічним сином Микитою, а чоловік у відпустці. Ось і зібралися ми дружною сімейкою в шлях!

Переліт з малюком був дуже важким. Летіти нам дві години по маршруту Москва-Кишинів, але рейс затримали майже на півтори години з технічних причин. Ми розраховували так, щоб малюк спав під час перельоту, але за час очікування посадки в літак син заснув, а чоловік зголоднів. Захотів купити сендвіч з автомата – той купюри по 500 р. не приймає, а як на зло з банківської карти ми всі гроші зняли. Мама зробила переклад на карту, і чоловікові вдалося підкріпитися, та й мені теж.

А як тільки сіли на борт літака, син прокинувся бадьорий. Чим тільки не намагалися ми його зайняти – нічого не допомагало, врятували тільки мультфільми, які завчасно скачала на мобільний телефон. По прильоту в аеропорт Кишинева нас на паспортному контролі попередили, що можемо перебувати на території Молдови не більш чим 90 діб, якщо затримаємося, то випишуть штраф.

Ну ось, втомлива і важка дорога позаду! Доїхали додому, а там родичі зустрічають за великим круглому столом з національними стравами. Скільки я не намагалася приготувати їх вдома в Росії – ну ніяк не виходить так же: і смак не той, і запах.

Родичі наші гостинні, і все було дуже смачно, якби не одне "але": На наступний день у нас почалася діарея. Причому у всіх, у сина так взагалі за пару днів половина великий упаковки памперсів пішло. Все домашнє, натуральне, своє – ось нас усіх і скрутило з незвички (в місті одна хімія). Десь через тиждень наш шлунково-кишкового тракту прийшов в норму.

Бабуся з дідусем живуть в селі Нові Дуруїтори, це Ришканський район, на березі річки Чухур. Там дуже красиво і спокійно, вечорами у нас прогулянки по берегу. У них маленьке, але своє господарство – кури, індички, качки і корова. Є виноград і город, де бабуся садить різні овочі. Це почуття не описати словами – коли можеш піти в свій город і зібрати урожай.

Я люблю експериментувати і пробувати щось нове: вирішили з бабусею приготувати з сиру сир. І що ви думаєте? Вийшло! Як магазинний, що не відрізнити навіть.

Встигли ми поїсти черешню з гілочки і полуницю зібрати, варення зробила на зиму. А з дідусем на рибалку ходили: він для правнука рибку зловив і вуха зробив. Синочка в селі поступово перевела на коров’яче молоко: за місяць він у мене такий здоровань став, і виріс, і подорослішав!

При першій нагоді не забудь відвідати своїх старих, адже вони єдині, які нас завжди люблять і чекають. Дякую Богу, що у мого сина є прадід і прабабуся.