«Фабрика зірок», як і аналогічні зарубіжні проекти, була спрямована в першу чергу на отримання прибутку з формату реаліті-шоу. Звичайно, офіційно декларувалося благий намір відшукати молоду талановиту молодь і витягнути її під світло софітів шоу-бізнесу. Однак в реальності справа йшла трохи інакше: більш-щонайменше не обділених слухом і голосом молодих людей робили популярними завдяки щоденній перебуванню в телеефірі, а після закінчення шоу заробляли на цій недовгою популярності за рахунок численних концертних турів «по містах і селах». Коли ж виникали виключення з цього правила, тобто з’являлися по-справжньому талановиті і самобутні виконавці, це в ще більшому ступені підкреслювало загальну ідею проекту. І одним з найбільш яскравих винятків є переможниця п’ятої «Фабрики зірок» Вікторія Дайнеко.

«Мирна» дівчина Вікторія

12 травня 1987 року в селищі Кіровський, що в Талди-Курганської області, що в тоді ще Казахської РСР, в сім’ї Петра і Євгенії Дайнеко народилася дочка, яку вирішили назвати Вікторія. Втім, по-справжньому рідним для Віки став не Кіровський а місто Мирний, розташований в Якутії: саме туди переїхала сім’я Дайнеко через всього лише пару місяців після народження дочки. Переїзд був цілком логічним: перспектив в нехай районному місті, але що є справжньою «алмазної столицею» нашої країни (тут розташований один з найбільших в світі кар’єрів з видобутку алмазів), куди більше, чим в казахському селищі з населенням приблизно в 10 тисяч жителів. Якраз тут, в Мирному, у Вікторії і сформувалося бажання стати співачкою.

Співала вона з ранніх років, влаштовуючи домашні концерти з будь-якого урочистої нагоди і навіть без наявності таких. Але батьки довгий час ставилися до вокальних експериментів дочки несерйозно, сприймаючи їх як чисте баловство. До певного моменту приблизно так само свій спів сприймала і Вікторія, набагато більшу увагу приділяючи танців, – протягом 6 років вона займалася в місцевому дитячому театрі-балеті. Але ось, коли Віке було приблизно 11 років, однокласниця попросила допомогти їй виконати на шкільному концерті пісню Марини Хлебниковой «Чашка кофею». Вікторія допомогла, та так, що після цього одразу зрозуміла, що хоче займатися тільки співом і нічим іншим, а її стали запрошувати в різні дитячі вокальні колективи міста Мирний. З того моменту і до закінчення школи виступ Вікторії Дайнеко стала обов’язковим пунктом будь-якого урочистого заходу міста. Історія тим більш дивна, що в Мирному ні тоді, ні зараз просто немає спеціалізованих музичних навчальних закладів, які б на професійному рівні навчали вокалу. Так що Вікторія в прямому сенсі слова самоучка: співати вона вчилася, прослуховуючи композиції поп-виконавців, і потім намагаючись їх повторити. Надій на якусь професійну співочу кар’єру такий скромний досвід не давав, так що в 2004 році Дайнеко відправилася до Москви і вступила на факультет іноземних мов Московського авіаційного інституту – їй з дитинства подобалися мови, вона вивчила англійську, а пізніше іспанська.

«Фабрика» дала путівку в життя

Але так збіглося, що саме в 2004 році черговий сезон телепроекту «Фабрика зірок» проходив під творчим керівництвом Алли Пугачової, яка контролювала основні моменти шоу, в тому числі і відбір учасників. У Вікторії Дайнеко не було такої спеціальної мети, приїхати в Москву саме для участі в «фабричному кастингу». Нехай вона і спробувала роком раніше, ще живучи в Мирному, відібратися в інший телепроект з співаючої молоддю «Народний артист», але тоді вона не потрапила в шоу в силу віку. А тут просто все вдало збіглося – Віка жила недалеко від телецентру «Останкіно», де проходив відбір, тому вирішила про всяк випадок забігти, спробувати. Власне, її в число учасників телевізійної програми відібрала сама Пугачова і, як показали подальші події, чуття Примадонну не підвело. За ті кілька місяців в кінці 2004 року, що йшов проект, Вікторія Дайнеко завоювала любов глядачів і повагу фахівців, ставши найпопулярнішим учасником шоу і, врешті-решт, його переможницею.

Цілком природно, що на талановиту і вже популярну дівчину звернув увагу один з найвпливовіших продюсерів вітчизняного шоу-бізнесу Ігор Матвієнко. З самого закінчення «Фабрики», тобто з перших днів 2005 року, Вікторія Дайнеко стала працювати з Матвієнко та його продюсерським центром. Швидко був знятий кліп на головний на той час хіт Дайнеко, пісню «Лейла», який відразу потрапив в ротацію музичних каналів. Незабаром з’явилися пісня і кліп «Я просто відразу від тебе піду», також стали дуже популярними. До того ж Вікторія дуже швидко і органічно вписалася в московську тусовку, що сприяло невтомній увазі до неї ЗМІ. Популярність Вікторії поступово наростала: на початку 2007 року на екрани вийшов романтичний фільм «В очікуванні диво», саундтрек якого складався із записаних Дайнеко композицій, в квітні вийшов номер журналу Playboy з її фотографіями, в кінці того ж року вона взяла участь в телепроекті «Льодовиковий період », в якому разом з Олексієм Ягудіним дійшла до фіналу. У березні 2008 року вийшов її довгоочікуваний дебютний альбом, який, по суті, став збіркою її найвідоміших пісень, починаючи з ще «фабричного» музичного матеріалу. У 2009 році Дайнеко взяла участь в ще одному популярному шоу Першого каналу, «Дві зірки»; крім того, співачка продовжує роботу над своїм другим альбомом.